Той день осінній став сумний,
І ми не в силах щось змінити.
Тебе не стало, наш ти дорогий,
А серце так хотіло жити.

Пішов від нас ти дуже рано,
Ніхто не зміг тебе спасти.
Лишилась в серці нашім рана,
Поки живі ми – з нами ти.

Ти в інший світ пішов так рано,
Лиш тільки пам’ять про тебе жива.
Вся наша туга і наша рана
Не вміститься в прості слова.

Горе наше не зміряти
І сльозами не змити.
Ми тебе, як живого(ву),
Будем вічно любити.

Осиротіла наша хата
Нема тебе, твоїх очей.
Ніхто до нас тебе не верне,
Хоч ми і плачем кожен день.

Спустіться тихо на коліна
І сумно голову склоніть,
Прийдіть до мене на могилу,
Зі світу звістку принесіть.

Твій вічний сон –
Наш вічний сум.

Тому, хто дорогий був при житті,
Від тих, хто пам’ятає і сумує…

Глибокий сум і вічна пам’ять
Назавжди залишаться з нами.

Пам`ятаємо, любимо, сумуємо.

Нехай вітер тебе заколише,
Ніжну пісню співають пташки.
Спи спокійно, матуся, ми будемо молитись
За спасіння твоєї душі.

Ми дуже любимо тебе, наш сину,
І віримо- в небеснім царстві ти живий!
Колись у вічності зустрінемось з тобою
Лиш це вгамовує наш біль.

Життя дається,
Щоб сповна прожити,
А довелось тобі , маленькому,
В могилі цій спочити.

Горе наше не зміряти,
І сльозами не змити,
Ми тебе (вас), як живого,
Будемо вічно любити…

Так рано пішов ти, залишивши нас,
Забравши з собою і радість, і щастя.
Рідненький, пробач же в теперішній час
Забувши про всі негаразди й нещастя.

Для всього свій час, і година своя.
Кожній справі під небом:
Час родитися і час помирати…

Зіронько наша ясна, ти в житті був прекрасним
Й хоч доля роками тебе обділила-
Для нас ти завжди будеш
Ніжним, добрим, ласкавим і милим…

Пройдуть роки, спливуть тумани,
Над світом знов зійде зоря –
Та не загояться ті рани,
Що принесла нам смерть твоя.

Душа не винесла тяжкої втрати
За внучкою і вічність відійшла
Ми будемо вас завжди пам’ятати
Рідненька наша мамо і бабусю дорога.

Зупинись, перехожий, пом’яни мій прах,
Бо я вже удома, а ти ще в гостях.

Як хочеться почути слово “тату”
І відгукнутися «діточки, я тут!”

Ой тату, тату!
Словами не висловити
Сльозами не виплакати
Щиру, палку печаль.

Як скоро день за днем летить,
Життя, мов хвиля пробіжить,
Турботам всім прийде кінець,
Покличе в вічність нас творець.

Нехай проходять дні і роки,
А серце все болить за вами.
Схиляєм голови в журбі.
Земля вам пухом, тату й мамо.

Той день, коли твій погляд згас,
І серце перестало битись,
Став самим страшним днем для нас
І ми не можем з ним змиритись.

Пішов від нас ти дуже рано,
Ніхто не зміг тебе спасти,
На серці в нас глибока рана
Поки живі ми – з нами ти.

Немає вас тату,
Та досі зігріті
Ми вашого серця
Незгасним теплом.

Найдорожчій, єдиній, найріднішій людині,
Що подарувала нам життя.
Це вам, наша мамо, цей дарунок останній.
Ви в наших серцях вічно жива.

Спіть спокійно, рідний тату,
В темній хаті в далині.
Нехай шум дубів зелених
Не тривожить ваші сни.

Вже не прийдеш, як то колись,
Так звично, жвавою ходою.
На юній грані час зупинивсь,
Сумують рідні за тобою.

Тобі, наша люба (кохана), рідненька
Від тих, хто тебе любить, пам’ятає і сумує.
Спи спокійно наша мамо, бабусю,
Вічна і добра пам’ять тобі.

Наші душі болять, а серця наші плачуть.

В той день, коли Ісуса розпинали,
Коли за нас страждав він на хресті,
Твої, синочку, муки закінчились
В земному, тимчасовому житті.

Нехай тебе, мій сину, зігріває
Сонечко в день, а місяць вночі.
Спи спокійно, наш любий сину,
Вічна пам’ять тобі…

Пішов від нас ти в вічний відпочинок,
В самому розквіті життя.
Пішов ти в вічність, де прийом гостинний,
В висоти неба голубого, до отця.

Ти в інший світ пішов так рано,
Лиш тільки пам’ять про тебе жива.
Вся наша туга й наша рана
Не вміститься в прості слова.

Недолюбив ти, недоміряв,
Недооцінив красу життя,
Єдиний сину, гордість і надія.
Чому назад немає вороття.

Тебе ніколи не забудем,
Стискає душі наші жаль.
Радість ти забрав з собою,
Залишив нам одну печаль.

Є сила, що може забрати життя,
А з пам’яті рідних – ніколи.

Минають дні, минають і роки,
А ти не приходиш до нас.
Сину наш, сину, люба дитино,
Забрала тебе домовина.
Тебе ми чекаємо ночі і дні,
Прийди на хвилину хоч уві сні.

Біль серце стискає
Плаче гірко душа,
Більшого горя немає,
Як втрати твого життя.

О, земле! Не тяготи його собою!
Він так любив життя і дорожив тобою.
Завчасно сонечко його зайшло,
Як мати й батько дай йому тепло.

Ти був для нас, неначе пташка,
І щебетав як соловей.
Без тебе жити сумно й важко,
І серце плаче ніч і день.

Синочку мій, стежинку я до тебе протоптала,
Сльозами гіркими її я полила.
Я дуже, сину мій, тебе кохала,
Та вберегти тебе я не змогла.

Сон страшний ясні очі закрив
І вуста вже не вимовлять слова.
Вірить я не хотів, що не стало тебе,
Твоєї ласки, тепла та любові.

Хай тихо скотиться сльоза,
За те, що ти колись була,
За руки невтомні з мозолями,
Тепло душі і ніжне серце мами.
Із скучним серцем і думками
Ми завжди з вами.

Спасибі за невтомні руки золоті,
За мудрість, доброту, безсонні ночі
Усіх нас в нестійкому житті
Оберігають рідні наші очі.

Дорогий(а) наш(а) (мамо, тату, сину, доню,бабусю),
Сумно нам без тебе.
Ти до нас вже не прийдеш
Тільки ми до тебе.

Вічний спокій душі твоїй, сестричко,
Пам’ять про тебе священна для нас.

Глибокий сум і добра пам’ять
Назавжди залишаться з нами.

Безмежне горе, страждання, печаль,
Тяжка розлука, жорстока, невблаганна смерть,
Мов серце, вирвала із грудей
Єдиного синочка, чоловіка, татка, внука.

Рано змучилась ти від життя
І пішла у неблизьку дорогу
Як догнати тебе? Як вернути тебе?
Яке слово промовить до Бога?
Як живою була, нас усіх берегла
Тільки я не зберіг свого щастя
А тепер ні злоба, ні молитва раба
Не вернуть уст солодких причастя
А де мама? Пита наше любе дитя,
Що сказати йому, я не знаю,
Ранить душу його я не можу, повір,
Набрехати не маю я права
Ти прийди з далини, увійди в мої сни
Я благаю тебе, ти пробач, ти прости
А у снах приходи, приходи!

Довше прожити на думці було…
І, може, прожив би – та сонце зайшло.

Померли ви, наша, матусю,
В самому розквіті життя
І в серці нашому навіки
Вам не буде вороття.

Так рано пішов ти, залишивши нас,
Забравши і щастя і радість з собою.
Пробач же, наш рідний, наш любий, навік,
Що ми не змогли за тобою доглянуть.

Тернисту дорогу без долі і щастя,
Пройшли ви на нашій землі.
То ж вічную радість і небо любові
Хай бог милосердний дарує вам всім.

Ви свого не досіяли ще поля
Добра багато людям ще зробить могли,
Та гірко посміхнулася вам доля
І ви так рано спочивать лягли.

Тебе нещастя від сім’ї забрало,
Так спи спокійно у могилі цій.
В житті тебе любили й поважали,
А серце крає горя біль.

Ти в нашій пам’яті живеш,
Неначе пісня солов’їна.
Ніколи з серця не підеш,
Бо ти для нас одна єдина.

Хай сонце ласкаве із неба
Цілує голівку твою
Хай вітер тихенько шепоче
Про долю нещасну твою.

Спасителю наш милосердний
Помилуй творіння твоє
Усі ми в молитвах благаєм
Прийми її в царство своє.

Однією квіткою збіднішала земля,
Однією зіркою багатші стали небеса.

Хай сонце з високого неба
Ніжно пестить могилу твою,
А вітер тихенько шепоче
Про долю нещасну твою.

Нехай душа спочине,
Прилине до дружини,
А слід життя земного
Не згубиться в роках
Не знаєм де загинув,
Коли цей світ покинув,
Хто спорядив в дорогу,
Покоїться де прах.

Вічні небеса бог дарує нам
З вірою в христа будем жити там
Після днів земних, після днів сумних
З радістю ввійдемо до небес святих.

Не віриться, але насправді сталося
Нема тебе, а навкруги краса
Життя зі скелі каменем зірвалося,
І маревом покрились небеса.

Чому так рано обрій твій погас
І так раптово ти пішла від нас
Та доки будем ми на світі жити
Не згасне пам’ять, не зів’януть квіти.

Обірвалась, замовкла струна
Лиш тремтять недоспівані звуки
Є у небі країна свята
Де не буде печалі й розлуки.

Душа спочила… відійшли турботи,
Покинув біль, тривога відлягла.
Нема куди спішить – нема роботи.
А ти ж без неї й миті не могла.
Була ти дуже гарна, енергійна,
За все життя спочину не знала
Так щиро обробляла землю рідну,
Так тонко пряла, ткала, вишивала…
Минуло все… полинула у вічність,
Не повернеться повсякденна суєта.
Відпочивай, вповай на божу милість,
До другого повернення христа.

Вогонь життя раптово згас,
Печаль і смуток серце ранить
Низький уклін тобі від нас
І вічна пам’ять.

Глибокий сум і добра пам’ять
Назавжди залишаться з нами.

Земне життя складне і швидкоплинне,
І рідних проводжати безумовно жаль,
Твій образ зберігати будем вічно,
І пам’ять, і тяжку печаль.

Ты ушел от нас не простившись
Не вернешься ты больше домой
Если б знал ты как грустно, сыночек,
Без тебя наш любимый, родной.

Живым тебя представить так легко,
Что мертвым просто невозможно.

Земная жизнь сложна и скоротечна
И близких провожать безмерно жаль
Хранить твой образ будем вечно
И память добрую и вечную печаль.

Як птах, синочку, в небо полетів
Без тебе, рідний, світ нам похмурнів.
Без тебе, сонечко, так важко жити,
Тебе ми вічно будемо любити.

Матусю, ластівочко мила,
Лише тепер, коли тебе немає
Я зрозуміла, як тебе любила
І як мені тебе не вистачає.

Вже лавочка пустенька біля хати,
Стежина травою заросла
Ніхто не вийде зустрічати,
Нехай із Богом покоїться душа.

Вы жизнь нам в этом мире дали,
В другом – покой вы обрели.
Ушли, оставив след печали,
Порывы скорби и тоски.

Ти чесно жив, любив життя.
І ось пішов у небуття.
Та залишив ти світлу пам’ять
І вічно будеш, любий, з нами.

Спи, синочку дорогий, сумно нам без тебе,
Не приходиш ти до нас, тільки ми до тебе.

Твоїм теплом були і ласкою зігріті,
Ми поховали тут все найдорожче в світі,
Від всіх життєвих мук, душа твоя спочине,
А пам’ять і любов до тебе ніколи не загине.

В той день, коли (зима, весна, літо, осінь) настало,
і серце захотіло жити.
Тебе, ріднесенька(ий), не стало,
І ми не в силах щось змінити.

За ніжність,щирість і любов,
За працьовиті Ваші(твої) руки.
Низький складаємо уклін –
Дружина, діти та онуки.

Під цим хрестом моя могила,
Де буду вічно спати я.
Згадай і ти мене, моя родино,
Колись між вами жив і я.

Як прийдете на могилу
Низько поклоніться
І за мою душу Богу
Щиро помоліться.

Як тяжко повірити в горе,
Як тяжко признатись собі,
Що тіло твоє для спочинку
Навічно віддане землі.

Ми кажем Вам спасибі,рідна мамо!
Бо Ви вказали шлях, яким у світі йти.
Через століття до вершин високих
Ваш образ в серці будемо нести.

Твоїм теплом були і ласкою зігріті,
Ми поховали тут все найдорожче в світі,
Від всіх життєвих мук душа твоя спочине,
А пам’ять і любов до тебе ніколи не загине.

В той день, коли твій голос згас,
І серце перестало битись,
Став самим страшним днем для нас
І ми не можем з цим змиритись.

Пройдуть роки, спливуть тумани,
Над світом знов зійде зоря,
Та не зітруться всі ті рани,
Що принесла нам смерть твоя.

Не стримати сліз нам ніколи,
Бо важко повірити в те,
Що ти не прийдеш вже додому,
Твій дім тепер – небо святе.

Такого рідного, святого,
Такого доброго, як ти,
Такого щирого, простого,
Вже нам ніколи не знайти!

Ти над усе любив життя і труд,
Мав світлий розум, вмілі руки.
Про тебе пам’ять бережуть,
Твоя дружина, діти, внуки.

Нехай квіти цвітуть на могилі,
Соловейки співають завжди,
Повернути тебе ми не в силі,
На могилу прийдемо завжди.

Мамо рідна,(бабусю) дорогенька,
Ти так стомилась, спочивай.
А коли станеш перед Богом,
Проси за нас, не забувай.

Твій вічний сон –
Наш вічний сум.

Любов і ніжність
Віддаєм тобі,
А вічну пам’ять
В серці залишаєм.

Рідний наш!
Ти наче промінь сонця згас,
Де ж нам журбу свою і горе діти?
Вклоняються тобі невтішні жінка й діти.

Буйно вітри не шуміть,
Нашого тата не будіть,
Нехай спить він вічним сном
Під оцим святим хрестом.

Ти вже далеко, вже тебе нема,
Як боляче усе це розуміти,
Але повір, в наших серцях
Ти будеш вічно жити.

Для нас весь час твоя зоря сіяла,
Коли ти згас, земля для нас бідніша стала.

Ще довго пожити на думці було,
Та буря зірвалась і сонце зайшло.

Хоч горю нашому не має меж,
Ти вічно в пам’яті живеш.

Земле! Не тяготи його собою
Він так любив життя і дорожив тобою.
Завчасно сонечко його зайшло,
Як батько й мати, дай йому своє тепло.

Не має стільки капель в морі
І степ не має стільки роз
Щоб виплакати наше горе
Рясним дощем пекучих сліз.

В цей час, коли твій погляд згас
І серце перестало битись,
Настав для нас найважчий час,
І ми не зможем з втратою змиритись.

Ти пішов назавжди
У незвідану путь,
І ніколи, ніколи
Тебе не повернуть.

Весь вік трудився на землі,
Їй віддав себе сповна…
За труд важкий, за мозолі –
Хай буде пухом і вона.

Одною квіткою земля бідніша стала,
Одною зіркою – багатші небеса.

Погасли сонце і зірки,
Ніхто тобі вже не всміхнеться.
Пішов від нас ти назавжди,
А пам’ять вічна збережеться.

Найдорожчі не вмирають,
Вони лиш поруч з нами не живуть.

Схилившись стоїмо над твоєю могилою,
Гаряча сльоза тече по щоці.
Як не хочеться вірити таточку милий,
Що в цій могилі находишся ти.

Твоє обірване життя затьмарило і наше
Рідний синку.
А тяжко ранені серця не будуть мати вже
Ніколи відпочинку.

Хай сонце з високого неба
Зігріє могилу твою,
Хай вітер у травах шепоче
Про долю твою і мою.

Прости за те, що не зуміли
Тебе від смерті зберегти
За те, що всі осиротіли
За все, за все ти нас порости

Як рано погасло життя,
Як скоро закрилися очі.
З тобою всі наші чуття.
Сумуємо щодня і щоночі.

Таке життя хороше й миле,
Усе вирує навкруги.
Лише тебе не має з нами,
І серце мліє від туги.

Лишила все:
Щасливі дні і мрії.
Життя тобі вділило мало літ
І замість радості, веселості, надії,
Дало на вік в дарунок цей граніт.

Була для нас ти наче пташка
Мов щебетливий соловей
Без тебе сумно нам і важко
І серце плаче кожен день.

Такої милої, святої,
Такої доброї, як ти,
Такої щедрої, простої,
Нам вже ніколи не знайти…

Живою тебе уявити так легко,
Що в смерть твою повірити не можливо.

Ви – листочки не шуміть,
Маму нашу не будіть.

Любов до тебе рідний наш
Помре лиш з нами.
І наш сум і нашу біль
Не виразити словами.

Не виразити словами всього суму й печалі,
В серцях і пам’яті ти назавжди з нами.

Світла пам’ять про тебе,
Назавжди залишится в наших серцях.

Тому, хто дорогий був при житті,
Від тих, хто пам’ятає і сумує.

До твоєї могили, стежка ніколи не заросте,
Рідний твій образ, завжди нас сюди приведе…

Любий татку наш,
Не довго жив ти з нами
Любов, печаль і біль в душі
Лишив ти нам і мамі.

Ми прийдемо сюди,
Покладемо тут квіти,
Дуже важко, рідненька,
Нам без тебе прoжити.

Пішла ти донечко від нас
В самому розквіті життя,
І в нашій пам’яті навіки
Тобі не буде забуття.

Ще жити багато
На думці було,
І може прожив би,
Та сонце зайшло…

Вогонь життя неждано згас
Печаль і смуток серце ранять
Низький уклін тобі від нас
І вічна пам’ять…

“Тут спочиває воїн, чия відвага живе вічно.”

“В пам’ять про солдата, що віддав життя за мир на батьківщині.”

“Його доблесть – наша гордість, його жертва – наш біль.”

“Вічний герой, чия хоробрість надихає покоління.”

“Він пішов боронити свободу, залишивши нам спадщину мужності.”

“Тут спочиває справжній син нації.”

“Його життя – приклад справжньої відданості та мужності.”

“Хоробрість у серці, вірність у діях, вічність у пам’яті.”

“Його мужність і сила духу залишаться з нами назавжди.”

“Покоїться герой, чий подвиг ми ніколи не забудемо.”

“Він воював за мир, щоб ми могли жити в мирі.”

“В пам’ять про воїна, що віддав все за свою країну.”

“Світло його душі продовжує вести нас вперед.”

“Життя віддане за свободу є життям, прожитим гідно.”

“Його служіння країні було найвищим виразом патріотизму.”

“Жертва, що не знає забуття, відданість, що не знає меж.”

“Серце солдата завжди б’ється в унісон зі своєю землею.”

“Життя – присвячене захисту нашої свободи.”

“Його сміливість та відвага – приклад для всіх нас.”

“Спочиває герой, який став символом мужності.”

“Тут лежить хоробре серце, яке билося за нас.”

“Сміливість його дій назавжди залишиться в наших серцях.”

“Його відвага і жертва – вічний приклад для нащадків.”

“Солдат, що став символом нескореності і відваги.”

“Він воював, щоб ми могли жити в мирі та спокої.”

“Життя, віддане за мир і свободу, залишиться у нашій пам’яті.”

“Серцем воїна, душею патріота, він жив і помер за свою країну.”

“Його дух незламності навіки залишиться з нами.”

“В пам’ять про солдата, що віддав найцінніше – своє життя.”

“Його жертва – підстава нашої свободи.”

“Вічна пам’ять герою, що жив заради України.”

“Його ім’я завжди буде означати мужність і відвагу.”

“Він охороняв мир до останнього свого подиху.”

“Пам’ять про цього воїна назавжди збережеться у наших серцях.”

“Віддав своє життя за вільне завтра.”

“В пам’ять про героя, чий подвиг ніколи не забудемо.”

“Його відданість долі народу – приклад для всіх нас.”

“Його дух залишається з нами, надихаючи на великі вчинки.”

“Він віддав своє життя, щоб ми могли жити в мирі.”

“Солдат, герой, патріот – його життя було світлом для нас.”